Ага, чотири дні безперервного "чревоугодия". І могло бути більше, але ми просто не змогли більше. Справа в тому, що багато працівників Жовтих Сторінок Бермуд запросили нас на вечерю, тому декому довелось відмовити і пообіцяти сходити на вечерю наступного разу (сподіваюсь, вдасться виконати обіцянку).
У четвер увечері ми ходили з Ентоні та з його дружиною С'юзен до ресторану The Lobster Pot (фото зробленого іншого дня під час Іриної прогулянки містом).
Тут ми вперше скуштували місцевого лобстера (а я ще додав трохи rockfish, морських гребінців та креветок).
В п'ятницю Кел Діл (таксист, що зустрічав нас) і його дружина Беверлі (працює в BYP) теж хотіли повести нас в The Lobster Pot. Але, дізнавшись, що ми вже там були, вирішили відвезти нас в найсхіднішу частину Бермуд - St. George's, в чудовий ресторан Tavern by the Sea, де ми також мали можливість скуштувати лобстера :) і не тільки.
В суботу Марк, його дружина Марія і їхній семирічний син Габріель повели нас куштувати індійську їжу. Як на мене, то занадто гостра їжа, але коли знати, що вибирати, то смак просто чудовий. Що, в принципі, з нами і сталося, адже Марк і його сім'я давно люблять індійську кухню і знають, що порадити. Потім ми випили кілька келихів в клубі Cairo (уявіть, тут навіть клуби є і в них життя кипить :), а на вході обшукують на наявність зброї).
В неділю (коли приїхав Брендан) ми знову ходили в улюблений ресторан Гарі, Rustico, разом з Гарі, Бренданом, Полом та його дружиною Мері. Ще один вечір спілкування з британцями та канадцем і ще один вечір чудової їжі і відчуття, що лопнеш (принаймні, у мене ;)).
Після цього ми з Ірою зрозуміли, що треба зупинятися, бо ми не помістимось в одяг, а новий купувати тут якось трохи дивно виглядало би зі сторони. Чекатимемо наступної нагоди...
