понеділок, 29 листопада 2010 р.

Ferry from Hamilton to Royal Naval Dockyard

На другі вихідні нашого перебування на Бермудах, у нас з Ірою нарешті випала нагода провести певний час разом і ми вирішили покататися на паромі, що йде з центру столиці до королівської верфі. І ми не пошкодували :). Погода була чудова, людей не дуже багато, а краєвиди просто казкові.
Наша подорож розпочалась з розглядання величезного круїзного лайнера, що зайшов в гавань Гамільтона на кілька днів. Видовище казкове, коли поруч з набережною, дорогою і будинками стоїть така махіна.


Далі, власне, поїздка на поромі з видом на більшу частину Бермуд і можливістю поспостерігати за перегонами вітрильників (Гарі брав участь у змаганні :)).


Потім в найпівнічнішій частині острова в Royal Naval Dockyard...


В морському музеї...


І в пабі Frog & Onion...


Нарешті, по дорозі назад, ми зробили ще кілька пам'ятних фото :)...

"Праздник живота" (четвер - неділя)

Ага, чотири дні безперервного "чревоугодия". І могло бути більше, але ми просто не змогли більше. Справа в тому, що багато працівників Жовтих Сторінок Бермуд запросили нас на вечерю, тому декому довелось відмовити і пообіцяти сходити на вечерю наступного разу (сподіваюсь, вдасться виконати обіцянку).

У четвер увечері ми ходили з Ентоні та з його дружиною С'юзен до ресторану The Lobster Pot (фото зробленого іншого дня під час Іриної прогулянки містом).


Тут ми вперше скуштували місцевого лобстера (а я ще додав трохи rockfish, морських гребінців та креветок).

В п'ятницю Кел Діл (таксист, що зустрічав нас) і його дружина Беверлі (працює в BYP) теж хотіли повести нас в The Lobster Pot. Але, дізнавшись, що ми вже там були, вирішили відвезти нас в найсхіднішу частину Бермуд - St. George's, в чудовий ресторан Tavern by the Sea, де ми також мали можливість скуштувати лобстера :) і не тільки.


В суботу Марк, його дружина Марія і їхній семирічний син Габріель повели нас куштувати індійську їжу. Як на мене, то занадто гостра їжа, але коли знати, що вибирати, то смак просто чудовий. Що, в принципі, з нами і сталося, адже Марк і його сім'я давно люблять індійську кухню і знають, що порадити. Потім ми випили кілька келихів в клубі Cairo (уявіть, тут навіть клуби є і в них життя кипить :), а на вході обшукують на наявність зброї).

В неділю (коли приїхав Брендан) ми знову ходили в улюблений ресторан Гарі, Rustico, разом з Гарі, Бренданом, Полом та його дружиною Мері. Ще один вечір спілкування з британцями та канадцем і ще один вечір чудової їжі і відчуття, що лопнеш (принаймні, у мене ;)).

Після цього ми з Ірою зрозуміли, що треба зупинятися, бо ми не помістимось в одяг, а новий купувати тут якось трохи дивно виглядало би зі сторони. Чекатимемо наступної нагоди...

Дорога до офісу BYP

Нарешті у мене також є можливість залишити кілька дописів. Хоч з деяким запізненням, та все-таки...

І перший хочеться присвятити тому, як я добирався до офісу. Як вже згадувала Іра, тут лівосторонній рух, тому брати на прокат машину якось трохи "стрьомно". Брати мотоцикл чи мопед на прокат ще стрьомніше, не маючи майже ніякого досвіду керування ними.


Здавалось би, громадський транспорт - найкращий вибір. Але це лише на перший погляд, адже ми "не іщем льогкіх путей" :).
Насправді, все дуже просто - я їду таки на мотоциклі.


Але мені не страшно, бо я їду не водієм, а пасажиром. Мене підвозить Гарі на своїй Honda ;).


Мотоциклом їхати дуже зручно. По-перше, всі пропускають, а по-друге, в заторі (а тут їх в час пік вистачає, бо дороги неймовірно вузькі, і, зазвичай, - один ряд в один бік) можна об'їжджати автомобілі, що стоять один за одним.
Гарі водить дуже професійно, того абсолютно не страшно, навіть, коли він проїжджає між двома рядами автомобілів, що стоять при в'їзді до столиці - Гамільтону (тут дорога в два ряди в один бік). 10-15 хвилин і ми в офісі :).

понеділок, 22 листопада 2010 р.

Сьогодні готую вечерю

Так, спробую приготувати вечерю на п'ятьох. Гарі, Донна, Брендон, Юра і я. Брендон з Торонто, ми з ним познайомились влітку під час його візиту до Києва. Він вчора прилетів на Бермуди знімати рекламу. Працює з Донною. Вона і Гарі в захваті від нього і кажуть, що він дуже талановитий. Планую приєднатися до них завтра - поспостерігати за робочим процесом. А сьогодні - вечеря.

Щоб купити потрібні продукти я з'їздила в бакалію в Гамілтон. Іншими словами, в супермаркет :) Автобусом дорога туди зайняла хвилин 20. Будинок у передмісті. Вперше за час перебування тут вийшла на вулицю без камери ;) Відчула себе вже не туристкою, а місцевою. Жартую ;) Але відчуття було вже іншим. Знаєш куди йти, що робити, і при цьому не фотографуєш постійно ;)

Продукти. От тут відчуваєш себе не так впевнено. Жодного знайомого виробника. На полицях було 5 різних томатних соусів. Я витратила хвилин 10, щоб вибрати. А щоб знайти їх в супермаркеті, попередньо ще 5 хвилин. З рештою було простіше - овочі всі в одному місці. Але морква лише натерта. Цілої немає. Огірки продаються не на вагу, а поштучно. Цибуля теж. Свої нюанси. Але є багато зелені, різної, навіть листя буряка. Касир спершу подумала, що я місцева. Її навіть не насторожило, що я поклала червоний і жовтий перці разом і сказала, що не знаю як це зважити. Вона розділила їх і зважила. Спалилась я, коли почала вишукувати потрібні монети в гаманці. Тоді вона запитала звідки я, з Німеччини? Цікаво, мій акцент схожий на німецький чи зовнішність ;)

Ціни. Я купила томатний соус, 7 солодких великих перчин, пакет тертої моркви, 2 великі цибулини, 2 чималеньких огірки, упаковку томатів чері, базилік, близько 2 кг курячого філе. Заплатила $50. Це мінімум вдвічі дорожче, ніж коштувало б в Києві.

Пішла готувати. Фарширований перець та грецький салат.

P.S.: Ось результат :) Почула багато приємних слів. Всім сподобалось. Мені теж ;)

пʼятниця, 19 листопада 2010 р.

BYP, Swan Building, 26 Victoria St., Hamilton, Bermuda

Тут Юра міг би розповісти значно більше, ніж я. Але мова піде не про Жовті Сторінки Бермуд, а про мій маленький досвід у ролі вчителя :)

Мене попросили провести семінари (training sessions) для команди продакшену на тему Flash технологій. Будучи в Києві ми узгодили адженду і запланували їх на 17-18 листопада. Готуватись я почала ще в Києві. Але це мав бути мій перший досвід у ролі вчителя. Плюс мова викладання - англійська. Одним словом, треба було приділити цьому час, щоб зробити все на належному рівні. Тому понеділок і вівторок (15 і 16 листопада) я провела в будинку, готуючи презентації і проекти для практичних занять. Я розмістилась в їдальні, і ось як виглядало моє робоче місце на понеділок і вівторок з 9 до 18 з перервою на ланч :)


Я хвилювалась. Чи потрібної складності матеріал? Як ми порозуміємось? Купа питань. Зрештою, це мій перший досвід. Але у вівторок, коли підготовку було завершено, а особливо в середу зранку, коли я приїхала в затишний привітний офіс BYP і Юра познайомив мене з людьми, хвилювання пройшло. Робін, Тай і Марк, мої учні, були дуже привітними і сумлінними. Темою наших занять стали основи Flash, анімація і зовсім трошки ActionScript. За два дні ми встигли досить багато. Я залишилась задоволена! Сподіваюсь, вони теж :)

Знімок на згадку після успішно завершеного другого дня тренінгів:

Зліва направо: Тай (старший дизайнер), Марк (технічний спеціаліст), я, Робін (молодший дизайнер)

середа, 17 листопада 2010 р.

Elbow Beach, Bermuda

Неділя, 14 листопада. День, який ми з Юрою могли провести разом і жоден з нас не мав працювати. Одноголосно вирішили, що ми маємо побачити океан, відчути ногами пісок, тілом - тепло сонця, і дати можливість насолодитися, як кажуть італійці, il dolce far niente ("the sweetness of doing nothing").

Насолоджуватись було геть не складно. Це місце ніби створене для насолоди! Я взагалі дивуюсь, як їм вдається тут працювати. На це питання я маю вже дві відповіді. Перша від працівника BYP Тая: "В нашій кімнаті немає вікон :)". Друга від привітного бермудця років 45, з яким я говорила кілька хвилин, йдучи по вулиці і роблячи знімки (тут це нормально, коли з тобою на вулиці вітаються незнайомі тобі люди і навіть трішки говорять з тобою). Так от він сказав: "Ми маємо працювати тут, бо тут дуже дорого жити. Бермуди - одне з найдорожчих місць." Я відволіклась... Повернемось до насолоди :)

Гарі підкинув нас до Elbow Beach - один з найбільших пляжів на Бермудах. Тут неймовірно красиво! Білий, навіть рожевий, пісок. Дрібнесенький, нагадує пудру. Неймовірне відчуття - ступати по ньому босоніж! Вода - блакитна, бірюзова. Це варто побачити хоча б раз у житті! Ми знайшли невеличку печерку, в якій було зручно ховатися від сонця, якщо стане спекотно, і розмістилися біля неї. Ааааа, я скупалася в Атлантичному океані! Правду кажучи, решта людей на пляжі бігала, гуляла з собаками, засмагала. Ми були єдиними, хто купався. Для них це вже надто холодно. Три години промайнули дуже швидко. Далі були інші плани, але я хочу ще туди повернутися :)

неділя, 14 листопада 2010 р.

Київ - Лондон - Нью-Йорк - Бермуди

Після нашого останнього допису минуло 3 ночі. Перша була в Києві. Ми збирали речі, намагались встигнути позакінчувати купу дрібних, але важливих справ і трішки відпочити перед довгим перельотом.


Друга ніч була в Нью-Йорку. Ми прилетіли в аеропорт Ньюарк в Нью-Джерсі о 20 вечора за місцевим часом.


Нас зустріла Таня, Юрина сестра, і ми ще добре повечеряли і поговорили перед тим, як заснути на її чудовому ліжку в Брукліні.
Третя ніч була на Бермудах(!). Маленький привітний аеропорт з шортами на логотипі :) Нас зустрів таксист Кел Ділл і сів за кермо свого авто з правого боку, а поїхав по дорозі з лівого.


Юра сидів поруч з ним спереду і говорив про погоду, вибори (в них нещодавно змінився премьєр міністр) та наслідки урагану Igor, а я не могла повірити власним очам! Хоча своїм очам я перестала вірити ще раніше, коли ми підлітали до острова. Малесенький клаптик суші посеред Атлантичного океану, і настільки красивий! Хтось ще не вірить в існування Раю? В будинку Гарі Тейлора нас зустріла його привітна дружина Донна та бешкетник-пес Шеймус. Оглядини будинку, саду, душ, вечеря в улюбленому ресторані Гарі Rustico. А після довга приємна ніч


під свист місцевих tree frogs. Але він геть не заважав, хоча може ми були надто стомлені. Зранку почали співати пташки, і я бачила чорно-білого кролика у вікно.

четвер, 11 листопада 2010 р.

Night Before Day X

"Ааааа!!! Ура! Нарешті! Ми їдемо!" і ще купа вигуків мала б лунати в наших головах. Але там вже досить спокійно. Ми їдемо. Це чудово! Але ми досить довго чекали на Так чи Ні, і тепер відчуття змазані. Ми отримали візи за 24 години до відльоту. Але таки отримали!
Довелося помучитись. 7 довгих тижнів, з яких перші 3 ми сумлінно чекали, наступні 2 намагались достукатись до Британського посольства, ще тиждень - до відділу імміграції Бермудських островів, і знову тиждень до Британського посольства. "Чомусь всіх людей треба змушувати робити їх роботу" - висновок, що озвучив Юра. Рада, що американську візу вдалося отримати швидше.
Але то вже позаду. Залишилося спакувати валізи. Перший пункт призначення - Нью-Йорк. Завтра. Хоча, насправді, вже сьогодні ;)